Не хочу нікого лякати, але, користуючись моментом, закликаю батьків з усією серйозністю та відповідальністю поставитися до цієї проблеми, адже вона має тенденцію лише до загострення та погіршення. Зазвичай за порадами щодо дитячої залежності, не важливо, якої саме, люди звертаються запізно – дітьми треба займатися, доки вони маленькі.

Треба розуміти, що дитині дуже легко потрапити в залежність від будь-якої пристрасті – у неї ще слабко розвинена воля, немає життєвого досвіду. Крім того, діти значно більш азартні, ніж дорослі, в них дуже поганий інстинкт самозбереження і в багато разів слабший, ніж у дорослого, імунітет до подібних спокус. До того ж, якщо ми маємо на увазі одну із найпоширеніших спокус – ігрову, то гра особливо притаманна дитячому віку, саме тому цією залежністю масово заражаються діти.

На жаль, поки що ігрова залежність офіційно не визнається захворюванням, хоча лікарі та спеціалісти в усьому світі б’ють на сполох. Спеціалісти вважають, що ігрова залежність виникає саме через онлайн-ігри і, відповідно, є різновидом інтернет-залежності. Іграми, що викликають найсильнішу залежність, найчастіше вважаються мережеві ігри, особливо MMORPG. Відомі випадки, коли занадто довга гра призводила до фатальних наслідків.

В нашому суспільства поки що, на жаль, ставлення до цього вельми й вельми легковажне. Батьки зазвичай б’ють на сполох, коли підліток починає пити, курити травку, але ніякої біди не бачать в тому, що він сидить цілодобово за комп’ютером: мовляв, виросте, вивчиться, і стане цілком нормальною людиною. В результаті, увагу на проблему звертають вже тоді, коли підліток стає абсолютно неадекватним. Як правило, це відбувається в підлітковому віці, коли з ним найважче спілкуватись, – це вік протесту, самоствердження. Якщо від маленької дитини можна заховати комп’ютерний шнур і тримати все під контролем, то з підлітком це, зазвичай, не спрацьовує: він може з легкістю махнути рукою на всі батьківські заборони. Ми зараз живемо в ринковому суспільстві, яке не піклується ні про що, крім отримання прибутку. Комп’ютерні ігри, що створюються, діють саме за принципом «підсажування» на залежність: наприклад, вони пов’язані з яким-небудь модним фентезі, пропонують багато рівнів, щоб людина грала безкінечно, отримуючи все нові й нові враження від гри, змінюючи умови та асоціюючи себе з героями цієї гри. Розробники пропонують в комплекті з грою пакет програм власних сценарних рівнів гри, створення власних персонажів і т.д. Словом, проблема дуже велика і треба усвідомлювати всю її серйозність.

Залежність, яку ми обговорюємо, має природу скоріше духовну, ніж фізичну, і в цьому головна її небезпека! В цьому випадку людина не відчуває, як у випадку з алкоголем чи наркотиками, неприємних фізичних відчуттів, які можуть змусити її боротись з хворобою. Адже в даному випадку, крім короткозорості та безсонних ночей, все інше приємно. Якщо дитина «підсіла» на гру або Інтернет, і особливо в перехідному віці, витягнути її буде дуже важко. Відомий випадок, коли у 2005 році китайська дівчинка через багатоденну безперервну гру просто померла від виснаження та зневоднення. А в Росії молода пара, багато годин програвши в комп’ютерну гру, знайшла мертвою від переохолодження свою маленьку дитину, яку вони залишили на балконі. Бачите, наскільки людина забуває про свою відповідальність!

Наркотик, котрим може стати і комп’ютер, позбавляє людину розуму, відповідальності і почуття боргу!

Для багатьох дітей вхід в інтернет-середовище є одним зі способів пристосування до цього жорстокого світу, а нерідко і втечею, відходом від реальності, коли в реальному житті їм не вдається адаптуватись, коли у них погано зі спілкуванням, коли нема друзів, і взагалі тяжко на душі. Якщо говорити загалом, будь-яка залежність для людини – це втеча в неіснуючий світ, де їй комфортно і де не існує проблем. Діти, що страждають на комп’ютерну залежність, майже напевне відчувають самотність та нестачу уваги й розуміння з боку близьких людей, в першу чергу батьків.

А нерідко батьки самі засаджують малюка за комп’ютер ще з дошкільного віку – так вони компенсують нестачу спілкування зі своєю дитиною: щоб дитина не заважала, не чіплялася з питаннями, її значно простіше посадити за комп’ютер, телевізор, включити якусь цікаву гру. Більшість батьків навіть не відчувають ризику, на який наражають своє дитя. Спеціалісти стверджують, що комп’ютерна залежність формується набагато швидше ніж будь-яка інша залежність: в середньому, потрібно не більше півроку-рік для становлення комп’ютерної залежності. Один прихожанин скаржився мені, що його син нічого, крім комп’ютера, не хоче. В розмові з’ясувалось, що він сам теж не може жити без комп’ютера. Дуже важливо самому не захоплюватись цим! Діти, в основному, переймають звички від нас.

Як створити імунітет?

Перша і головна причина дитячих залежностей – це проблеми у спілкуванні з батьками. Завжди їм раджу: «Не треба на цьому економити, треба спілкуватися з дитиною, ніякий комп’ютер вас не замінить. Вийдіть з дитиною на вулицю, поїдьте кудись у вихідний день, поспілкуйтесь, пограйте у футбол, почитайте цікаву книгу, навіть подивіться фільм, обговоріть все це – словом, будьте своїй дитині старшим другом!» Щоб дитина не опинилася в залежності, цим питанням треба займатися, доки дитина ще маленька. Що пізніше людина познайомиться з комп’ютером і телевізором, то сильніший в неї буде імунітет до різного роду залежностей. Якщо нема можливості повністю відгородити дитину від комп’ютера і комп’ютерних ігор, то треба її своєчасно і правильно познайомити з комп’ютером як з технічним інструментом. Необхідно від початку вистроїти з дитиною правильні пріоритети в цьому питанні: можна навчити на комп’ютері працювати, показати, наскільки він зручний, які цікаві речі можна з його допомогою робити: проектувати, креслити, малювати, друкувати, редагувати, користуватись спеціальними програмами, наприклад, фотошопом. Завдання батьків – не шкодувати часу і сил, щоб все це спрямувати в правильному напрямку, тоді ігри стануть менш небезпечними для дитини.

Що робити, якщо дитина залежна?

Потрібна лікарська допомога. Треба знайти гарного психолога, психотерапевта або навіть психіатра.

Батькам необхідно проаналізувати, де було втрачено контакт за дитиною, чому вона віддалилася від них, чому шукає підтримки у віртуальних друзів зовні. І зрозуміти, підтримати дитину – вона чекає підтримки, в першу чергу, від нас, батьків, найближчих для неї людей!

Взяти комп’ютер під суворий контроль. Поки ми ще маємо батьківську владу, а ця влада належить нам по праву, принаймні, поки нашим дітям не виповниться 18 років, тобто, поки ми годуємо, вдягаємо дитину, платимо за її проживання в квартирі і навчання, ми повинні вимагати, щоб вона корилася правилам, котрі заведені в нашій родині. І спілкування з комп’ютером (який їй теж купили батьки) повинно мати жорсткі рамки.

Дозвілля дитини має бути заповнене можливими корисними заняттями: музикою, малюванням, спортом, гуртками та іншим. Головне – виводити дитину в реальний життєвий простір, де є спілкування з природою, друзями. Так батьки, з одного боку, стають ближчими до своїх дітей, а з іншого – відволікають їх від цієї згубної пристрасті. Дитина має відчувати батьківську турботу, любов, бажання їй допомогти.

Ще один дуже важливий момент – вчити дітей працювати. Це прекрасний спосіб завантажити дитину і дуже гарна підготовка до життя, але це потрібно зробити так, щоб вона знаходила радість у праці, а не сприймала її як якусь каторгу.

Побажання

Звісно, щоб все це виконати, треба дуже серйозно попрацювати. Думаю, що під час цієї праці батьки для себе зможуть побачити дуже багато важливого й цікавого, а нагородою їм буде гарний контакт з дітьми і радість від спілкування з ними. Коли ти спілкуєшся з дитиною, у тебе з’являються нові теми, на які ти можеш говорити, при цьому сам збагачуєшся: щоб дитині щось розказати, треба знаходити якусь інформацію, адже діти задають питання часом дуже серйозні.