Увага, якщо у дитини:

1. Різко змінились звички, ставлення до їжі, сну.
2. Гостра зміна по вед інки – агресивність, втечі, протест, скандальність, примхливість, участь у заходах з ризиком для життя.
3. Дитина веде себе так, нібито у чомусь винна (самоосуд, безнадійність, роздратованість). Неприйняття похвали і нагороди.
4. Спроби суїциду в історії сім’ї, або у власному минулому.
5. Смерть, втрата або зрада близької людини.
6. Різке зникнення активності і інтересу до розваг.
7. Виникають напади голосної, швидкої, іноді безупинної мови, наповненої скаргами, звинуваченнями або закликами про допомогу.
8. Різке поліпшення настрою після депресивного стану.
9. Порізи на зап’ястках.
10. Тремтіння, сухість губ та прискорене дихання.
11. Тема смерті в розповідях, питаннях, іграх, письмових роботах.
12. Вербальні погрози – прямі чи завуальовані (типу: „ви мене більше не побачите”, „мені тепер все одно”, „усе проти мене”, „з мене досить”…)
13. Зненацька наведення порядку у власних речах, роздавання і дарування особистісно-цінних речей.

Ваші дії

1. Організувати спостереження за дитиною.
2. Стимулювати дитину до особистісних контактів.
3. Створити умови, в яких дитина відчує свою значущість.
4. Зрозуміти її, прийняти як особистість, налагодити турботливі відносини.
5. Бути уважним співрозмовником і ні в якому разі не сперечатися, вселяти надію.
6. Терміново проінформувати адміністрацію, психологічну та медичну служби.

Причини суїцидів серед підлітків:

1) утрата коханої людини;

2) стан перевтоми;

3) приниження почуття власної гідності;

4) образи почуття дружби та любові;

5) руйнування захисних механізмів особистості внаслідок вживання алкоголю, гіпогенних психотропних засобів і наркотиків;

6) ототожнювання себе з людиною, яка скоїла самогубство (приятелів, героїв книг, кінофільмів);

7) різні форми страху, гніву та суму з різних приводів;

8) реальну або уявну втрату батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;

9) шкільні конфлікти.

Суїцидальні спроби і наміри найчастіше виникають у підлітків у відповідь на:

• систематичне словесне та фізичне приниження;
• ігнорування їхніх думок близькими;
• при не заслугованному покаранні;
• обмеження самостійності;
• сексуальні проблеми, які притаманні даному віку, вагітність;
• коли дитина відчуває себе «не потрібною».

Основні чинники причин суїцидальної поведінки у практично здорових підлітків та юнаків:

• дезадаптація, пов’язана з порушеннями соціалізації, коли місце молодої людини в соціальній структурі не відповідає рівневі її домагань
• конфлікти із сім’єю – частіше зумовлені неприйняттям системи цінностей старшого покоління
• алкоголізація і наркотизація як підґрунтя для виникнення суїцидальної ситуації та передумов для швидкої її реалізації

Рекомендації, щодо попередження суїцидальної поведінки серед учнів:

1. Проведення соціометричних досліджень в класних колективах, за допомогою психолога, з метою виявлення „ізольованих” дітей.
2. Анкетування учнів, з метою з’ясування сімейних відносин між батьками і дітьми.
3. Для раннього виявлення ознак суїцидальної поведінки особливе значення мають:

• облік перенесених захворювань або травм мозку;
• аналіз причин підвищення дратівливості, підвищеної вразливості, появи боязкості, почуття власної неповноцінності, перебільшення своїх недоліків, приниження успіхів і достоїнств;
• вплив складних стосунків у родині на психіку дитини як додаткового стрес-чинника;

4. Проведення взаємопов’язаних між собою заходів, які можна проводити, наприклад, на виховних годинах у формі диспуту, бесіди з використанням ділових ігор та елементів тренінгів.

Пропонуються такі теми: «Життєві цінності», «Життя як цінність», «Життєва філософія».

Мета цих занять: сприяти усвідомленню учнями особистих цінностей як основи життєвого самовизначення; формувати свідомий пошук та створення сенсу життя; визначити цінність людського життя через призму неповторності кожної людини.

Завдання цих занять: розкриття поняття цінність та джерела формування цінностей, сприяти формуванню у підлітків уміння визначити власні життєві цілі; формування бачення і усвідомлення підлітками особистих приоритетних цінностей, необхідних для повноцінного життя; показати взаємозв’язок між цінностями і поведінкою; навчати учнів співвідносити власні рішення з особистими цінностями; допомогти учням усвідомити власну неповторність.

Виділяють десять основних мотивів суїцидальної поведінки серед молоді:

• переживання образи, самотності, відчуженості, неможливість бути зрозумілим;
• реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;
• переживання, пов’язані зі смертю одного з батьків, розлученням батьків;
• почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;
• страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням;
• страх перед покаранням;
• любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність;
• почуття помсти, погроз, шантажу;
• бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття;
• співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів («ефект Вертера»).

З метою корекції та профілактики суїцидальних дій на перший план висуваються завдання своєчасної діагностики.

Достовірно визначити, чи будуть скоєні суїцидні дії людиною, практично неможливо.

Проблема самогубства є актуальною, тому педагогам і батькам слід мати уявлення про ранні ознаки суїцидальних намірів і вміти їх розрізняти.

1. Попередня спроба самогубства: у багатьох молодих людей, котрі закінчують життя самогубством, була спроба суїциду раніше.
2. Усні загрози: деякі суїциданти досить чітко говорять про свої наміри. Існують прямі твердження: «Я не можу цього витримати», «Я не хочу більше жити», «Я хочу покінчити із собою». Часто висловлювання можуть бути замасковані: «Ви не повинні за мене турбуватись», «Я не хочу створювати вам проблеми», «Скоро, дуже скоро цей біль буде позаду», «Вони дуже скоро пожалкують, коли я їх залишу» і т. п. Усі загрози повинні сприйматися серйозно.
3. Зміна в поведінці: наприклад, активні люди можуть стати замкнутими й заглибитись у себе; нерішучі люди можуть здійснювати надзвичайно ризиковані вчинки.
4. Токсикоманія, наркоманія, алкоголізм. Незвичні покупки: людина може прагнути купити зброю, мотузку та інші речі, які можуть викликати у вас підозру.
5. Відмова від власності: той, хто вирішив здійснити самогубство, може роздавати власні речі.
6. Ознаки депресії: це можуть бути зміни в уживанні їжі, порушення сну, тривожність, неврівноваженість, утрата інтересу до діяльності.
7. Проблеми у школі: пропуски уроків, емоційні вибухи або інша поведінка, не властива даному учню.
8. Теми смерті: бажання закінчити своє життя може проявлятись у малюнках, у поезії, записах у щоденнику тощо.
9. Раптові (неочікувані) стани ейфорії: людина має щасливий вигляд після тривалого депресивного стану – це означає, що вона відчуває полегшення від остаточно прийнятого рішення про скоєння самогубства.
10. Інші ознаки: часті інциденти, скарги на фізичний стан організму, гіперактивність, агресивність, неадекватна поведінка з метою привернення уваги або досить тривале переживання горя після втрати когось.

Можна сказати, що думки про самогубство зникнуть, якщо людина приходить до розуміння існування інших прийнятних поглядів на життєві обставини, змінює ставлення до неможливого, справляється з гіркою пілюлею сорому та провини. Наступні рекомендації допоможуть учителям, батькам, одноліткам налаштувати контакт з людиною, схильною до самогубства й таким чином попередити акт саморуйнування особистості.

ВИСЛУХОВУЙТЕ – «Я чую тебе». Не намагайтесь утішити загальними словами типу «Ну, усе не так погано», «Вам стане краще», «Не варто це робити». Дайте їй можливість висловитись. Ставте запитання й уважно слухайте.

          ОБГОВОРЮЙТЕ – відкрите обговорення планів і проблем знімає тривожність. Не бійтесь говорити про це – більшість людей відчувають незручність, кажучи про самогубство, і це виявляється в запереченні або уникненні цієї теми. Бесіди не можуть спровокувати самогубства, тоді як уникнення цієї теми збільшує тривожність, підозрілість.

БУДЬТЕ УВАЖНІ до непрямих показників при передбачуваному самогубстві. Кожну жартівливу згадку або загрозу слід сприймати серйозно. Підлітки часто заперечують, що говорили серйозно, намагаються висміювати дорослого за його зайву тривожність, можуть зображати гнів. Скажіть, що ви приймаєте їх серйозно.

СТАВТЕ ЗАПИТАННЯ – узагальнюйте, проводьте рефреймінг – «Таке враження, що ти насправді говориш…», «Більшість людей замислювались про самогубство…», «Ти коли-небудь думав, як це зробити?» Якщо ви отримуєте відповідь, переходьте на конкретику. Пістолет? А ти коли-небудь стріляв? А де ти його візьмеш? Що тоді відбудеться? А що коли ти промахнешся? Хто тебе знайде? Ти думав про свій похорон? Хто на них прийде? Недомовлене, приховане ви повинні зробити явним. Допоможіть підлітку відкрито говорити та обмірковувати про свої задуми.

ПІДКРЕСЛЮЙТЕ ТИМЧАСОВИЙ ХАРАКТЕР проблем – визнайте, що його відчуття дуже сильні, проблеми складні. Дізнайтесь, чим ви можете допомогти, оскільки вам він уже довіряє. Дізнайтесь, хто ще міг би допомогти в цій ситуації.