Суботник

17 Квітня, 2021

Методист

У суботу, 17 квітня 2021 року, колектив Покровського професійного ліцею дружно вийшов на суботник.

Збиралися ми поступово. Найпершими на стартову площадку (біля кафе “Лоза”) прийшли викладач фізики Циганок Олександр Олександрович та викладач української мови Циганок Олена Миколаївна – це сталося рівно о 09:40.

Упевнившись, що окрім них, із наших там нікого немає, вирішили перевірити – чи не зібралися наші викладачі в іншому місці. Але, біля ліцею та всередині також нікого не було. І коли радісне передчуття того, що суботник скасували і можна йти додому, уже майже завершило переходити в упевненість, на зупинці 108 маршруту раптово з’явилася керівник фізичного виховання Суліма Вікторія Миколаївна. За версією Вікторії Миколаївни, мабуть, все було навпаки, і перша прийшла вона, але нас було удвічі більше, а крім того, Олександр Олександрович був одягнутий в робочий одяг, а на Вікторії Миколаївні – підозріло красива куртка, а тому перемагає все ж озвучена версія того, хто прийшов на роботу першим.

Зустріч на цій зупинці, мабуть, була визначальною для цього заходу, бо уже через півхвилини до нас приєднався дружній колектив із Чиннік Ніни Іванівни, Янжули Лариси Віталіївни та Іваницької Наталії Федорівни.

Поступово, наша кількість зростала, і уже через кілька хвилин дружній колектив пішов отримувати із мікроавтобуса, який належить УМГ Покровська, інструмент – це були блискучі та червоні (як виявилося пізніше – іграшкові) граблі, лопати та брутальні чорно- жовті робочі перчатки. На збір листя також було видано пластикові мішки для сміття.

Найперше, нам виділили ділянку газону біля траси, із якою ми досить швидко впоралися – бо на допомогу поступово надходили нові робочі кадри. Не будемо перераховувати поіменно, бо велася фотофіксація процесу, і врешті – ось вони, кращі люди Покровського професійного ліцею:

Як виявилося, ми рано раділи ударній праці, бо, зважаючи на швідкість та якість нашої роботи, дуже швидко нашому колективу доручили другу ділянку, а пізніше – ще й третю. Мабуть, нас надихало на роботу те, що ми наводимо порядок навкруги рідного ліцею, бо чимось іншим пояснити нашу ударну працю важко.

Загалом, ми з’ясували, що за об’ємом зібраного нами листя можна поруч побудувати ще один ліцей, із природних екологічно чистих матеріалів. Шкода, що частина мішків для сміття не витримала випробування і тріскалася по швам – так була втрачена частина будівельного матеріалу, тому будівельні роботи ми вирішили все ж не розпочинати, і тому ліцей у нас в місті лишиться один. У цьому винні не ми – а виробники мішків.

Ось так ми і працювали – техніка не витримувала (мішки тріскалися), а люди – витримували! Наш трудовий порив намагалися зупинити колеги-суботники з інших установ, відібравши у нас 40% техніки (дві лопати із п’яти), але це не допомогло – ми уже відчували себе переможцями у суворому змаганні із природою, тож продовжили працювати.

Нарешті, здавши залишки від іграшкових грабель та лопати представникам УМГ, які були у захваті від нашої роботи та відзначили, що колектив ППЛ був сьогодні найбільш дружною командою “суботників”, ми ще деякий час помилувалися тим, як черга з вантажівок забирає зібране за сьогодні листя, а потім – прийшов автобус, і на цьому титанічна праця із дотримання в нашому місті екологічного стандарту для нас завершилася.